Таганча

Таганча — село в Україні Канівського району Черкаської області. Центр сілької ради, до якої ще входить с.Поташня (від центру с/р 3 км).
[ред.] Історія
Ще з давніх часів існує легенда, в якій говориться, що колись прийшла у ці краї королева з народом та багатствами великими і заснувала тут замок із садами навкруги, зігнавши сюди багато людей зі своїми військами, а коли прийшли татари, то збудувала городок, у якому і витримала осаду. Залишається лише здогадуватися, що від тих часів і пішла назва села, яка у перекладі з татарського означає "трикутник".
Таганча — це дійсно прадавнє село, розкидане по пагорбах та підгір’ях, яке ще у 1451 році отримали у власність Івашко та Петро Григорович від Київського князя Олелька.
У 1679 році за гетьманування Івана Самойловича всі мешканці села були переселені на Лівобережжя, а село, щоб не дісталося полякам, було спалене дотла. Та не зважаючи на таку руїну, у 1741 році воно вже нараховувало 130 дворів, а згодом перетворилося у крупне промислове містечко з прогресивними ідеями та новими на той час технологіями. Так, у 1806 році власником села Йосипом Понятовським тут було засновано першу в Україні суконну фабрику, якій у 1876 році у Лондоні було присуджено золоту медаль за якість тканин.
За радянських часів, у листопаді 1917 року, після повалення царату у селі разом з представниками восьми сіл волості утворено перший Ревком на чолі із С.В.Гавриленком та С.К.Федоренком. Із 1923 по 1930 роки село Таганча було районним ценром, а 1930-го року увійшло до складу Канівського району. Ще у 1921 року на базі панської економії “Калинове” було створено підсобне господарство для дитячого будинку сиріт, батьки яких загинули у часи Громадянської війни. У 1926 році у селі створено 3 ТСОЗи, що об’єднали 68 бідняцьких господарств, які уже наступного року одержали перший трактор, за кермо якого сів А.Я. Замлілий — колишній селянин-бідняк.
У 1929 році ТСОЗи об’єдналися у колгосп ”Згода”, який із 1934 року став називатися імені Кірова, а у лютому 1963 року, після об’єднання із поташнянським колгоспом — імені Петровського. 1 червня 2000 року колгосп перестав існувати. На його базі тепер створено сільгосптовариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ), та декілька одноосібних господарств.